Останній раз я бачився з тобою,
Ще вчора ми гуляли у дворі,
Але прийшла весна і розлучила нас весною,
Зустрінемось з тобою ми, чи ні?
Вона страшна,жахлива й неминуча,
Прийшла вона вбивати всюди всіх,
Вбирає в себе,мов велика круча,
І це приносить їй лише усміх.
Вона готова зжерти все навколо,
Дітей,жінок або старих,
Для неї не існує друзів кола,
Війна не знає того слова «гріх».
Лише тоді,коли вона почата,
Лише тоді,коли є страх в очах,
Нікому невідома дата,
Стає поставленою кожному в думках.
Кінця,якого всі чекають,
Бо думки в кожного свої,
Цей час,він всіх лякає,
І в цих рядках усі думки мої.
В йна
© Copyright: Фарид Фархутдинов, 2015
Свидетельство о публикации №115071003566
Свидетельство о публикации №115071003566
Рецензии