Серед ланів, лісів та тисячі шляхів,
Росла трояндочка, самотня та вродлива,
Вітри віднесли пил її краси,
На чужину холодну та мінливу.
На широкому полі з бур'яном,
Не саджали роками зерно,
Не побачать трояндочку гарну,
Не зірвуть, не врятують красу.
З кожним днем її сил прибавляло,
Настрій квітки з годинами ріс,
Її стовбур міцнів, сонце листя плекало,
І бутон серед поля розцвів.
Природнє трапилось тут диво,
Серед бур'яну розцвіла
Та розпилилася троянда,
Краси садів, не бур'яна.
Так і людина, відділившись самотня,
Але душа розквітне, як і розквіта краса,
Не треба сумувати за минулим,
Живіть майбутнім, як живе душа!
Троянда
© Copyright: Злата Боголюбова, 2015
Свидетельство о публикации №115070904160
Свидетельство о публикации №115070904160
Рецензии
Живiть майбутнiм, як живе душа - достойнiшi cлова! Очень понравилось стихотворение!
Дякую!
Александр Харчик 13.07.2015 13:19 • Заявить о нарушении
Дякую!
Александр Харчик 13.07.2015 13:19 • Заявить о нарушении