О, ця хмільна гаряча слада,
В яку пірнаємо удвох!
Повеліва вершинна влада
Любові. А любов – це бог.
Миттєвості злітають дзвоном,
Натхнені пристрастями душ:
Нема думок про оборону –
Лиш уперед чимдуж, чимдуж.
Із потаємних скринь бажання,
Із глибини людських віків,
Із мук і ніжності кохання
Обніме нас і все окіл.
Щоби хмільна гаряча слада,
Як у цвіту травневий без,
Мене й тебе, кохана ладо,
Несла до зоряних небес…
8.07.2015.
О, ця хмiльна гаряча слада...
© Copyright: Вячеслав Романовський, 2015
Свидетельство о публикации №115070807177
Свидетельство о публикации №115070807177
Рецензии
