Серед хмарин небесної блакиті,
У вирі безкінечних далечінь,
Живуть серед просторів небосхилу,
Істоти надзвичайної краси.
Де вітер без обмежень пролітає,
І птахам вільний простір розкрива,
Життя з смаком свободи й насолоди,
Існують ангели, небесної породи.
Та якось, сидячи на хмарці,
Дивився ангел на земних людей,
І діями благими, парубка, замилувався,
Що жив в собі, в країні своїх мрій.
Він надзвичайним дуже ангелу казався,
І кожен день він їм та ночі, милувався,
До поки ця істота освідомила лякливо,
Що захопилася вона до справжнього кохання.
Тяжким був вибір, та шлях її був світлим,
Бо сила чистого кохання - непохитна,
Дали добро, та ангелу здолавши крила,
Відправили на землю, творити з миром.
Відтоді занепалий ангел живе серед людей,
Дарує насолоду чистої та ніжної любові,
У вічному та щирому вітанні,
Завжди привітний до дзеркального кохання.
Ангел укр
© Copyright: Злата Боголюбова, 2015
Свидетельство о публикации №115070806503
Свидетельство о публикации №115070806503
Рецензии