1.
Ми все з тобою – мимохідь та мимохідь.
Дарую квіти мимохідь і усміхаюся.
Та раптом в щоки ожеледицею – мить.
Шалена мить... А я – на пристрастях не знаюся.
Приспів:
Мені б все квіти дарувати, як завжди.
І усміхатись, як завжди, як стало звичкою.
Та вже тремтить в руці той келишок води,
Який не випив ще ніхто на грані відчаю...
2.
А я при зустрічі раніше не зітхав...
Як дарувати квіти так, щоб не попастися?
І як зізнатися тобі, що покохав?
Як мимохідь лише на усмішку покластися?..
Приспів:
Мені б все квіти дарувати, як завжди.
І усміхатись, як завжди, як стало звичкою.
Та вже тремтить в руці той келишок води,
Який не випив ще ніхто на грані відчаю...
Тайна невипитого келишка. Несумна пiсенька
© Copyright: Миклош Форма, 2015
Свидетельство о публикации №115070700999
Свидетельство о публикации №115070700999
Рецензии