А може, десь далеко за обрієм
Сонце синього кольору,
Зливається з небом,проникає в свідомість
І зовсім не проти твого погляду.
Кави з кардамоном,чилі чи мандаринами,
Запах свічки з пісочним печевом- непомітили.
Може звучить дико й незрозуміло
Та я скучила за твоїми криками.
За твоїм запахом кориці та солодощів,
Рідкими дзвінками і тихими подихами.
Ось вже й кава холоне від мого мислення,
А я роздумую,вплітаю слова в речення,
І хочу кричати через силу:" Досить!".
Досить днів з тобою та ,ні з ким водночас.
І запитую для чого?
Чому поселилася поряд? Чому заговорила саме зі мною?
Це дивні витівки долі чи Темного Лорда,
А може, я видумую ,стараюсь вірити у магію,
Яку видумали для виманювання грошей і виправдань.
Таких наївних,щирих бо признати свою провину -понадсилу
Мені. Тобі. Нам . Окремо.
Бо нас не існувало разом більше ,ніж тобі цього треба.
Dum spiro spero
© Copyright: Былая Жизнь, 2015
Свидетельство о публикации №115070700136
Свидетельство о публикации №115070700136
Рецензии