Как хочется тебя найти мне... Из Людмилы Юферовой

               
                Перевод с украинского:               
                http://www.stihi.ru/2015/06/28/4090


Мне известно: жизнь так полосата,
В сущности – солёная рапа…
Если б из случайного когда-то
Светлый образ твой не проступал.

Было всё: находки и потери,
Поезда, печали-корабли…
Как бы отыскать тебя за дверью,
Тоже, впрочем, жителя земли.

Словно юность, то исчезло втуне,
Что вселяет в души нам тепло.
Сколько нерастраченных июней
В травы из перкаля – перешло!

Радости и траурные даты,
Горсти строчек, мыслей и идей
Есть и у тебя…мне только знать бы,
Как тебе живётся средь людей.

Нет, не надо! – в сердце перестуки.
Не тревожь! – что когтем по судьбе...
Только память – нет сильнее муки –
Как магнит, влечёт меня к тебе.


Оригинал:


Я вже знаю, що життя смугасте,
Що воно солоне, як ропа…
Тільки з-поміж іншого так часто
Образ найсвітліший проступа.

Все було: і знахідки, і втрати,
Протяги, печалі і жалі…
Я ж тебе так хочу розшукати
Серед всіх, присутніх на землі,

Бо, як юність, почуття тендітне
В душу випромінює тепло…
Скільки квітнів, Боже, скільки квітнів
В перкалевих травах перейшло!

Є й у тебе свята й чорні дати,
Повні жмені віршів та ідей!
Я ж так хочу знати, просто знати,
Як тобі живеться між людей.

Ні, не треба! – серце лунко стука.
Не турбуй! – аж кігтиком шкребе…
Тільки пам’ять, найсильніша мука,
Як магніт, притягує тебе.