Прийди до мене осінньої ночі,
Ввійди в мої сни, нетривкі, парубочі,
Зірви моє серце в пориві кохання,
Облишмо на потім дурні запитання.
Залишся зі мною, побудь ще хвилину...
Пішла...
До ранку лишалася майже година.
На ліжку лежала самотня людина.
Лежала? Чи спала?
Чи думала мовчки, про сон, що мов яв, приходив щоночі.
А зранку він згадував, які ж в неї очі?
Сон
© Copyright: Максим Петращук, 2015
Свидетельство о публикации №115062707596
Свидетельство о публикации №115062707596
Рецензии