Останн слова

Я більше не хочу
Відчувати ці емоції,
Кляті почуття,
Я більше не хочу псувати ними життя.
Твої не щирі відповіді на мої запитання,
Ігнор, нервові зриви, і тяжкі зітхання.
Для чого це? Який у цьому сенс?
Чи може це для тебе, як моральний секс?
Крутити голову, робити сумні мармизи?
Чесно кажучи дістали ці репризи!
І що найцікавіше, знаєш?
Я тебе таки люблю.
І часом думаю, що через це , я нас обох і вб'ю.
І більше не хочу чути ні про які розмови.
В них все одно сенсу не більше, ніж в мичанні корови.
Це монолог тому, що ти мовчиш.
Я взагалі дивуюсь, чому ти не кричиш?
Не ламаєш, не кидаєш посуд...
Тільки кидаєш в мене очима докірливий осуд.
Чому все так складно? Чому?
Ти хочеш, щоб я відчув свою провину?
Гаразд, хай буде по твоєму.
Я піду, я піду із цього божевільного дому.
Я піду, та вже не повернусь.
Боїшся ти? Я теж боюсь.
Боюся втратити тебе...
Хоч ти давно вже втратила мене.