Душа моя - то сигаретний дим
І кава замість крові тече в венах...
Як страшно діє часу плин
Заплутує життя в тенетах
У голові літає вітер
Розносить скрізь думок сміття
А я не можу скласти літер
Мого німого каяття
Про те, що я не встиг сказати,
Що я не зміг уберегти
Все те, що було поміж нами,
Й чого уже не досягти.
Настала ніч. Лишився я й безсоння
І заливаю смуток коньяком
Думки ці лізуть, мов спросоння
Отруюють мене мов миш'яком.
Максим Петращук
Каяття
© Copyright: Максим Петращук, 2015
Свидетельство о публикации №115062707407
Свидетельство о публикации №115062707407
Рецензии