Дощі під Берліном, на диво й на радість, магічні –
Як нібито Бог нам прощення дарує щодня.
Нехай, мені влітку без моря ще трохи незвично,
Та дощ вже мелодію серця мого перейняв.
Ці краплі, що стрімко спадають на землю і плечі,
Летять прямо з раю – як знак до можливих чудес.
Сьогодні мені пропонує заманливу втечу
У світ парасольок без тихих образ і адрес.
Душа і легені готові до цього причастя –
Повітрям оновленим, запахом свіжим землі.
Це червень. Це мокрий Берлін. І, напевно, це – щастя.
Чого ми чекаємо? Нумо, виводь кораблі.
Берлiнськi дощi
© Copyright: Надежда Теленчук, 2015
Свидетельство о публикации №115062706443
Свидетельство о публикации №115062706443
Рецензии