Вона носила сукню кольору небесного,
Любила ввечері пити чорну каву
І завжди слухала довгі розмови його
Хоч, бувало іноді, ну зовсім не цікаво.
Любила, коли її шкіра відблискувала сяйвом
І просто обожнювала носити корсети,
А йому не подобалось, він вважав усе це зайвим.
Побажань не почуто, вони як на різних планетах.
Завжди на прогулянку взувала високі підбори
І обов`язково вдягала модну спідницю.
Через це багато перехожих уявляли її ніби голою,
А він мовчки йшов поруч, бо кохав цю дівицю.
Так пролітали місяці, проходили дні за днями,
Він нічого не казав, а вона говорила все прямо.
Вона ставала ідеальнішою і вже не була з ним ночами,
А він терпів, бо був закоханий у неї до нестями.
ВОНА
© Copyright: Анастасия Картава, 2015
Свидетельство о публикации №115062600492
Свидетельство о публикации №115062600492
Рецензии