Не буди мене!
це зайчик сонячний застрибнув у долоню.
Малює пензель часу білим скроні,
та юність прописалася у сни.
Я в них дівчисько з кісками до пліч,
в мереживах і шовку - юна пані.
Там жайвірок тріпоче на світанні
і співом проганяє з неба ніч.
Чекаю чуда. І палка жага
незнанного безтямного кохання
сполоханною в серці б'ється ланню,
й впокоренним вогнем до ніг ляга.
Немає зради та пекельних мук,
не чути полинових слів прощальних.
Там човник мрій стоїть біля причалу
і пахне млосно з смарагдових лук.
Ти загубився десь в тумані снів...
Та я тобі, коханий, це пробачу.
Лиш тільки стежку віднайди, козаче,
в той край, де починаються пісні.
Зоря досвітня, не буди мене!
Кохання це жаданне божевілля,
коли ти біля сонця й неба біля...
Воно в мені довіку не мине.
Свидетельство о публикации №115062602798
Инна Гаврилова 28.02.2016 19:10 Заявить о нарушении
Инна Гаврилова 29.02.2016 21:56 Заявить о нарушении
(от себя вбиваю ссылку на перевод Инны - я только приняла участие в этом:))
Откликнись, Наташа: давно подвижки не видно...(((
Светлана Груздева 29.02.2016 23:52 Заявить о нарушении
Натали Бугаре 22.12.2016 02:15 Заявить о нарушении
http://www.stihi.ru/2016/12/19/519
(встречаю тебя этим своим...не против?:)
.....
Обнимаем!
мы
Светлана Груздева 22.12.2016 14:29 Заявить о нарушении