Моє життя як випалене поле
Згоріло все, лишився попіл
І кущ калини, що край поля
Згоріло листя й ягоди червоні
Весна не вкриє його цвітом
Бо погоріли його віти
Стоїть лиш стовбур обгорілий
Отак і я. Стою одна я серед поля
Де вітер крутить чорний попіл
І плаче й стогне, немов та
Нещасна доленька моя
Курличуть сумно журавлі
В них воля й небо без краю
А я стою і заздрю їм
Чому? Чому? Себе питаю
А ще образа як змія
Кубло в душі моїй звила
А я не можу, чи не хочу
Образу цю з душі прогнати
Але не буду нарікати
Життя пішло іншим шляхом
І недолюблене лишилось
І не доспівано удвох
Моe життя
© Copyright: Екатерина Таратун, 2015
Свидетельство о публикации №115062508093
Свидетельство о публикации №115062508093
Рецензии