Серце крижане

Ти правий, в мене серце крижане,
Любов мене минає стороною
І пустота за черствою душою
До пропащі всі почуття жене.

Душа моя - мов та принцеса в замку,
Під вартою в заточенні томиться,
Як з крилами обрізаними птиця,
Танцює на житті свого уламках.

Кров стине в жилах від тієї криги,
Що в середині все заполонила,
Душі моїй яка зламала крила
І серцю не чекати вже відлиги...

Тобі я вдячна - дав мені вакцину,
Щоб серце від кохання не боліло.
Поламані нехай у мене крила
Та від страждань тепер я не загину.

Не зможу полетіти на той вогник,
Що обпече та душу враз загубить,
Бо серце крижане тепер не любить
І не розтопить кригу теплий дотик.

Обійма не розпалять вже пожежі.
Душа тепер до почуттів байдужа,
Оповива її холодна стужа,
Немов принцесу у високій вежі.

Дано мені тепер лише одне:
Як з крилами обрізаними птиця,
Самотньо коротаю вік в темниці -
Розплачуюсь за серце крижане...