Тарасе, мій Тарасе!
Якби ти це побачив,
Як країну продають,
На людей своїх плюють.
Пани, як і раніше,
Та тільки, ще частіше,
У військо синів беруть,
Хто втікає, - того б’ють.
Тобі поклоняються,
В душі насміхаються
Над тими, хто творінням
Кріпить наше коріння.
Лицедії, брехуни
Розставляють капкани
На тих, хто критикує,
Хто їх «погано» чує.
Домівки тут холодні
І люди в них голодні,
Бо зарплатню не дають,
А пани горілку п’ють.
Були люди повстали,
Та вільними не стали:
В майдана була зрада,-
Пани украли владу.
Молодь за кордон біжить,
Бо поганим тут смердить.
Залишаються діди
Не втікають від біди
Прокинься, мій Тарасе,
Порівняй життя наше:
Чи стало воно краще,
Чи знову ми нещасні!?
До рiчницi Т. Г. Шевченка
© Copyright: Иван Кияшко, 2015
Свидетельство о публикации №115062304899
Свидетельство о публикации №115062304899
Рецензии