Петя Дубарова. Дитинство

Петя Дубарова
ДИТИНСТВО


В долонях вітер я несу, щаслива,
на віях — сонця ясного проміння,
біжу я знову, боса й галаслива,
по білому нагрітому камінні.

Кущі зелені коси хилять долі,
а хмари — білі і тугі вітрила —
моїм очам привіти шлють поволі,
а ще й пташки, що лет свій забарили.

Вітрів прудкіш і швидше сонця плину,
немов весна промінна, буйна, ніжна,
в душі — тремкої радості перлини,
дитинства квітка чиста й дивовижна.

(переклад з болгарської — Любов Цай)

***

Оригинал:

Петя Дубарова
ДЕТСТВО

Аз слънце на ресниците си нося
и вятър на протегнатите длани,
и тичам пак усмихната и боса
по камъчета бели и огряни.

Дърветата коси зелени свеждат
и облаци — платна издути, бели —
очите ми усмихнати поглеждат,
поглеждат ме и птици, полет спрели.

Аз тичам като пролет волнокрила,
по-бърза от лъчите, ветровете,
и бисери на радост в мен съм скрила,
на детството най-хубавото цвете.