Замiшане на бiлiй глинi

Лена Грама
Далеко в ніч почуєш крик,
Та тихий лепіт,шелест листя.
І спів джерельного намиста...
Вода струмка,мов чарівник...

Побачиш де що не відоме,
Далеке,наче літом сніг...
Бо уявити я не міг...
Бо я вважав що то знайоме...

Знайоме серцю,очам знане...
Люб'язно ніжне,та кохане.
Не збайдужіле,вірне нині,
Замішане на білій глині...

Та зліплене в руках моїх,
Чому ж утримую я їх?
Коли не те що я бажав...
Чуже? Та ні...руками зжав...

Та скриком притулив до себе...
Навіки...І сліз,в ночі холодні ріки...
Злились з бажанням,жити стільки...
Дозволить небо...дозволить небо.
  (Понкратова.О.В.)


© Copyright: Лена Грама, 2015
Свидетельство о публикации №115062300149
Список читателей / Версия для печати / Разместить анонс / Заявить о нарушении
Другие произведения автора Лена Грама
Рецензии
Написать рецензию
Другие произведения автора Лена Грама