Нев домому н кому

Що тебе зустрінуть , мабуть , чекати абсурдно,
і завжди можна пролізти крізь гострючий дріт,
та , мабуть , палитися зараз було б якось дУрно,
і сказати , що ти божевільний, напевно поки не слід.

Намагатися спіймати білу пташку щастя,
ловиш , а руки наче у крові...
котяться гарячі сльози від ока до зап’ястя,
бо без тебе не з неба я, а ближче до землі.

Щораз мене хтось обкрада невпинно,
Може це був сон, або ж якась примара?
І щораз вбачаючи в душі своїй невинно,
вбачаю я багато демонів образ- це кара?

І чорний спокій, білий біль втамує якусь спрагу,
а я спрагну і прагну до води.
Так важко тримати на сій кризі рівновагу,
і так тяжко тікати щораз від біди.

Скажіть мені , що цей дим, він виник ненароком,
і в очах твоїх завжди мої сліди.
Я сумую більше з новим роком , кроком
тобі одне сказати хочу, кудись поближче відійди.

Завжди пташки співають про натхнення,
і кожен спів для них лиш пів біди.
Кожен раз коли з душі починаєш одкровення,
вмій змітать недослуханні недопалки - сліди.