Як в туман, дивились очі.
Скільки болю, сподівань.
Що ж вони сказати хочуть?
Лиш журба сумних жадань.
Чом не радуетесь літу?
Тільки в них печаль одна,
І не раді зовсім світу,
Взнали горя де сповна.
Ніч тривожна, знов турботи,
Сну нема - лиш забуття...
Швидше б сонця ніжний дотик,
Щоб б зігрів моє життя.
Вік одна без чоловіка,
Без дітей, хоч плач, сама.
І за що ж страждать довіку
За що жить отак дарма.
Ну нічого, якось буде.
Ще у мене сили є,
Да й живуть ще гірше люди,
Да і сонце вже встає.
Владимир Ольховой. 21 Июня 2015.
Як в туман, дивились очi
© Copyright: Владимир Ольховой, 2015
Свидетельство о публикации №115062106197
Свидетельство о публикации №115062106197
Рецензии