Портрет Дориана Грея

тому що істина дихає тим, що ми виносимо із сміттям
тому що істина ставить на карту й виграє там
Де назавжди заблудли наші душі і наші серця
І де лице біліє рівняючись із життям
Правди початок там
Де немає гріху кінця.

тому що істина ріже нам груди, коли нам важко і вогко
А не як вино, заливає губи й колисає вовком
Вона просить ставлення навзаєм, а ми у хмелі тім дивнім
Зневажаєм її й називаєм огидним спліном;
А вона - всього лиш монстр, якого зробив наш час
Віддзеркалення нас.
тому що істина продалася усім на світі до наших днів
Тому що вона не зупиняла ніколи ніяких війн
Тому що вона підливала масла в вогонь доситА
Тому то зараз вона непорочна така
Й свята.

хтось назвав правду красою - невдаха й плут
Він же ніколи не снив зображенням пут
Що істина кувала собі з людських гріхів
із плачу небес
мук світів.

тому що істину плекав Аїд й Нарцисс
тому що вона втратила не народившись свій чистий блиск
Продавши його поетам-романтикам за півціни
за обіцянку не розпалити
святої війни.

тому що істина народилась хворим дитям
У колисці поряд златИх кучерів Краси
Мабуть, цей момент записав якийсь там Ганс Хрістіан
І тепер казка ця співає
На всі голоси
Тому що істина мовчки дивилася на сестру
Яка рятувала п'яних й крикливих старих моряків
Яка на плечах тоненьких несла малярів
Що втратили свій талант
І кинули власному псу

Яка росла безпорочною квіткою із небес
Допоки правда не вдихнула в неї свою пітьму
Тоді раптово світ стьмянів без своїх чудес
Й Земля безплідна здригнулась
І встала з тяжкого сну.

Тому що відтоді Адаму снилась Краса
Тому то він так й любив ті тонкі небеса
А Єва жила із правдою в серці тім
Яке вже побачило
Біль і розпуку снів.

Тому що істина попсувала  навік Красу
І та ступила на мерехтливу тропу
Яку прибирала від терену Доля їй в душі рида
І істина поплелася поряд
Стара й страшна.

Тому що Краса стала тоді ореолом згуб
Пороків донькою і насолод дитям
Тому що торкаючись до спраглих людських губ
Вона гралась, мов навіжена
Дитям-життям.



Тому що істина - палить Сонце і кров твою п'є
Тому що Краса кохає тебе до порожевілих плеч
Тому що одна погубить тебе і навік візьме
У владу, якщо  іншу в собі ти вб'єш.


Рецензии