Стамбульске відкровення
Коли мене світ затурка,
і скачуть чорти по мЕні,
рушаю в Стамбул до турка,
а, може, і до туркені.
Там кажуть "бардак" на чарку,
там всі до скажених звикли,
там дервіш, сухий, як шкварка,
у посмішці шкірить ікла.
В гарячий Босфор пірнаєш,
спокійний, як в’юн в окропі,
пливеш і, як бомж, не знаєш,
ти в Азії чи в Європі.
І бачиш у небі горнім -
широкім, зелено-синім,
що хмари є білі й чорні,
так само, як люди й свині.
І думка, що меж мережа
між нами була і буде,
стирчить, як стамбульска вежа,
що з Байди зробила Будду.
17.06.2015
Стамбульское откровение - укр
© Copyright: Анатолий Секретарев, 2015
Свидетельство о публикации №115062002916
Свидетельство о публикации №115062002916
Рецензии