Найцiннiше в життi...

Відлітають літа...їм нема вороття
І буває, що часом захмуриться небо...
Дощ і вітер - це також частинка життя,
Тож приймати з подякою в світі все треба...

Ми приходим в  життя і воно в нас одне,
Ми зіп"ємо у ньому і меду, і трунку...
Не даруйте себе, хто не просить про те:
Тим, хто нас покохає, не треба дарунку...

Не марнуйте життя на байдужих людей,
Бо байдужість бува гірше постріла в спину...
Не шукайте ключі до закритих дверей,
Не топчіть у байдужість даремно стежину...

Кажуть: доля-недоля...та хто теє зна?
Хто коваль теї долі? - невже - не людина?
І якщо ти у землю не кинеш зерна
Чи з подякою Богу зкуштуєш хлібину?

Кожний крок - то є радість і біль...та проте,
Ми ніколи не знаєм, що жде за тим кроком...
Не даруйте душі, хто не просить про те,
Хай ідуть по житті не із вами, а з Богом...

Найцінніше в житті, то є звісно - душа,
Бо немає у ній ні початку, ні віка...
Кожна мить, кожен крок - слід у ній залиша,
Хто її не цінує - душевний каліка...