Життя - це мiф...

Усе мине...і радість, і печаль...
У світі все відносне і мінливе...
Як дрібно те, що відпустить жаль,
І як мізерно те, що є важливе...

Життя - це міф... це - кольоровий дим,
Гіркі тумани і терпкі серпанки...
Та...чи ми в світ приходимо за тим,
Щоб будувати з мрій у небі замки?

Живем лиш раз...не варто витрачать
Життя на дрібв"язливе і мізерне...
Судилось нам - знаходить і втрачать,
Все в світі непостійне і химерне...

Життя іде...літа  кудись спішать
Та жалкувати ні за чим не треба...
Все тлінно...лиш кохання і душа
Знаходять інший вимір, інше небо...

Кохання, що в розлуку хтось прирік,
Розбилося, немов об берег хвиля...
Жену думки у вир прозорих рік:
Летіть, мої хороші, гиля-гиля...

Летіть, де віддзеркалюється дно,
Де води теплі - чисті, мов люстерко...
Там душу не порвуть у решето
І не сповиють в самоту серденько...

Летіть...не колихайте, думи, мрій...
Ще прийде день і буде тепла хвиля...
Є в світі дивне  озеро - надій
Летіть туди, хороші, гиля-гиля...