Вже згорнулися ночi вiтрила

Вже згорнулися ночі вітрила.
Ніч минула. І день мине.
Колись я тебе відпустила.
Зараз ти відпускаєш мене.

Відпускаєш мене востаннє...
Може, все це й не на яву...
Та пробач мені те зізнання,
Що без тебе не проживу.

Мабуть, житиму. Все ж минає.
Може, з часом і це мине.
І я знову тобі прощаю,
Що ти знову забув мене...

Хоч байдужість ламає крила,
А від ніжності тільки зола,
Та я, мабуть, тебе любила,
Дужче, ніж уявити могла б.


Рецензии