Ти пам’ятай, шепочуть трави в степу,
Згадай мене, нам лист прошепотів.
І як луна, от кам’яних раменів,
Твій відголос, я чую… тихий спів.
Яка туга, за часом, що минув,
Пекучий біль за тим, що не було.
Тії слова, мов журавлиний крик,
Що б’ється у зачинене вікно.
Ти зачиняєш душу назавжди,
Тим місць нема, там ти живеш одна.
На пороху доріг, чужі сліди,
Та стогне у росі, змарнілая трава.
Тебе шукав я в небі, та… німі зірки,
Вони мовчать і як я не просив.
Лишень поклали в душу, до руки,
Твої слова, ти тихий і пекучий спів.
Ти пам’ятай, згадай мене…
Ти пам ятай, згадай мене
© Copyright: Александр Бирзула, 2015
Свидетельство о публикации №115061408844
Свидетельство о публикации №115061408844
Рецензии