Сьогодні я в ударі найніжніших почуттів
Віддам тобі мій світ, не просячи взамін нічого.
Мабуть, ти високо взлетів – згорів
Під хмурим небом нашого дощу, терпкого.
Усі слова залишились лиш спогадом на шиї
Тремтячою доріжкою зі смаком твоїх губ.
А дощ, мов із відра, – ще більше лиє,
Не відчуваю тільки твоїх сильних рук.
I знову дощ
© Copyright: Анастасия Онищук, 2015
Свидетельство о публикации №115061408452
Свидетельство о публикации №115061408452
Рецензии