Розвіялись мов дим мої літа,
У снах своїх я бачу рідні очі.
І сниться мені юність золота
І зоряні весняні теплі ночі.
Із краю в край стежиною бреду
І все в душі минуле воскресає.
Пташиний спів я чую у саду,
Від серця мого туга відлягає.
Туман рожевий стелиться до ніг
І день на п'яти ночі наступає.
Щасливий тим, що все це я зберіг,
Бо іншого душа моя не знає.
Все в житті моїм переплелося,
Б'ється в грудях серце ніби дзвін.
Дні мої нагадують колосся
І гірку посеред них полин.
Розвiялись мов дим моi лiта
© Copyright: Иван Дорош, 2015
Свидетельство о публикации №115061407892
Свидетельство о публикации №115061407892
Рецензии
