Степ широкий, хлібне поле,
А вгорі, на небі - синь...
Заблукала людська доля
Хто б сказав їй: відпочинь!
Бо вона втомилась, бідна,
Та й заснула край села.
Шелестить холодний вітер,
А вона жада тепла.
Ні душі в волошках, в полі,
І давно одцвів вже мак.
Наче стражники, тополі -
Вартові своїх вояк.
Скоро ранок, знов турботи...
Заблукала, куди йти?!
І піти б назад не проти,
Але дім як свій знайти?!
Степ кругом та вітер віє,
Скоро осінь дощова.
І ніхто не пожаліє! -
Ходить, плаче як вдова.
Все питалася у жита,
Що схилялось до чола:
"Як на білім світі жити
Без надії, без тепла"?
Час лихий – біда повсюди,
І гіркі стоять жнива...
Там за мною плачуть люди,
Але ж я іще жива!!!"
Владимир Ольховой. 14 Июня 2015.
Людська доля
© Copyright: Владимир Ольховой, 2015
Свидетельство о публикации №115061404935
Свидетельство о публикации №115061404935
Рецензии