Село. Тихо.
За селом – хрести.
Обвалюються стріхи,
Неспалені мости.
Вже всі дерева
Втратили свій цвіт.
Так думка забувала
Про мить веселих літ.
Життя плететься
В який уже клубок.
І це ще не останній
Вибір, або крок.
Життя все б’ється
Срібним джерелом.
Стоїть моя фортеця,
Пишається селом.
Ці рідні звуки,
Трави і поля.
Ці материнські руки,
Ніжні, як земля.
Село
© Copyright: Олег Кара, 2015
Свидетельство о публикации №115061104765
Свидетельство о публикации №115061104765
Рецензии
