Лев ячий рiв yслiд Валтасара

Лев'ячий рів
Услід Валтасара
На троні цар Дарій
Над царством поставив сатрапів,
Щоб спати спокійно в палатах...
Над ними ж поставив князів
На випадок всяких разів.

Один з них і був Даниїл,
Якого цар Дарій любив
За мудрість, високий в нім дух
І був Даниїл йому друг.

Були ж бо не друзі - сатрапи,
Їх заздрість схопила у лапи.
Оскаржить хотять Даниїла,
Та риють руками могилу.
Але не помилки, ні вади,
Щоб скинути князя зі влади.

Та визрів у них хитрий план,
І вдались вони на обман:
Законом схитнуть Даниїла,
Де цар вже не мав влади й сили,
Бо сам підписав той наказ,,
Що був їм на руку ураз.

Тяжкою була та година,
Та тричі схилявсь на коліна
Данило в просторій світлиці,
Продовжуючи все ж молиться.
Донесли прибічники: «Дарій!
Повинен надлежної кари:
Зневажив Данило твій трон,
Порушивши царський закон!»

Почувши це, цар засмутився...
-То й що ж, що він тричі молився?..
Та нелюди - царські придворні,
Серцями лихими моторні.
«Змінити закон?! Ні, та й крапка!
До рову, у лев’ячи лапи!
Така ж це на тебе, цар, пляма!...»
І кинули князя у яму.
Сам цар у тривозі...
Та знав він: у Бозі
Була Даниїла душа;
І цим Дарій друга втіша.

Вернувсь до палацу,-
Дорогу ледь мацав...
Захлопнувши двері,
Ліг спать без вечері...
Нарешті і ранок,
Скоріше до ями
Цар Дарій у смутку побіг:
«Даниле, тебе Бог зберіг?!»

«Зберіг, о мій царю!»-
О, як зрадів Дарій:
«Бог пащу тим левам закрив
За те, що Його ти любив!»

Підняли із ями - ніякої рани..
Та де?!  Ані шкоди  юнацької вроди!
Як Дарій радів, що Господніх рабів
В обличчі його Даниїла
Рятує Божественна сила!
І далі радів до нестями
І замість Данила – у яму
ПокИдать велів лихих злодіїв...
І змив з Даниїла ту пляму.

Не рийте нікому могильної ями:
Скоріш попадете до неї ви сами...