Вечір спікся засмагою літньою
Вкрився ковдрою чорної ночі
Тепло, лагідно дивляться зорі
Як закохані очі дівочі
Глибина їх вражає безкрайністю
В них тонув би – життям віддячивши
Не сказав я цих слів, засоромився
Свою зірку кохання побачивши
І тепер, між кометами гублячись
Зігріваючи інших до ночі
Я виходжу дивитись на небо
Щоб побачити знов її очі…
Зiрка кохання
© Copyright: Владимир Фадеев, 2015
Свидетельство о публикации №115060908497
Свидетельство о публикации №115060908497
Рецензии