Як ніжність мою душу омине
До гілочки бузку я дотулюсь.
В минуле пам'ять понесе мене
В бузковий край любові повернусь.
Де тихими весняними ночами
Пелюстку п’яту відшукаєм разом.
Щоб холод не проник між нами
Життя користувалось іншим часом…
Ідуть з дитинства спогади бузкові.
Нічна фантазія п’янкого аромату.
Тут як в Раю-все створено з Любові.
Тут вишні із бузком сховали хату.
У Всесвіт час летить-його нам не догнати.
Життя минуле з памяті стирає.
Коли ж захочу мріями літати
Із дотиком бузку в душі все оживає!
Як нижнисть мою душу омине
© Copyright: Федюк Николай, 2015
Свидетельство о публикации №115060902190
Свидетельство о публикации №115060902190
Рецензии