До нестями

Дмухнула в шиби й навстіж вікна,
Весна ступила до кімнати,
Розхристана, дзвінка, тендітна...
Вже холодам не спеленати.

Спіткнулася за підвіконня,
Завзяття те не вгамувати,
Ще неотямившись з просоння,
Ледве вдалось її впіймати.

Так і завмер в її обіймах,
Цим скориставшись зацілує,
І як у чорно-білих фільмах,
Аж до нестями завальсує!


Рецензии