А на моїй стіні шугаються примари,
здається вони переслідують вже кожного із нас.
Вони щодня ходитимуть по сліду,
лякатимуться враз.
Вони ж бо зовсім не страшні,
Здається навіть добрі.
Вони ж не прагнуть ні війни ні горя ні скорботи.
Примари ці приходять і ідуть,
вони бачать наші очі.
Вони бачать наші сльози,
засохлії мімози.
Таке, щось є у кожного із нас,
у кожного свої кошмари ночі.
І хтось жалкує повсякчас,
і примари лякаються комусь вдивляючись у очі.
Примари
© Copyright: Алина Черкавская, 2015
Свидетельство о публикации №115060810188
Свидетельство о публикации №115060810188
Рецензии