Без упину вперед!

Ми такі різні,у великому світі,
Ми не індентичні,у ціпкому сталь-гніті.
Ми шукаємо часом своєї родзинки,
Але продовжуєм жити під продавню старинку.
Ми у пошуках кращого,денного смаку,
Але ломаємо хід,не пройшовши і шляху.
Ми сильні,як молот і без бит й автоматів,
Ломає нас більше брехливі мандати!
Ми не загострюєм питання брехні,
"Життя,або смерть?"—важливе в ці дні.
"Свобода чи клітка?""Голос чи шепіт?"—
Обрати дає нам,об'єднаний клекіт!
Внутріній вий,як в вовків навіжених,
Чуємо голос,тих мандатів нікчемних!
Такі ж злі,та скажені,і вже одинокі,
Відвернувся народ,бо царює неспокій!
Рухнула правда й людські сподівання,
Розгорнулась гандьба,і невинних карання!
Зупинити народність взагалі не можливо,
Почули ми запах свободи—як диво!
Меньшість в людині живе по край вічно,
Як би не стрибнув,це не логічно!
Більшість людська видніється з роду,
Де б ти не був,ти завжди з народом!
Ті хто стрибають поверх голови,
Нижче за тих хто тримав булави!
І не здається простим патріотам,що меньшість у руки бере влади-болото!
Але булава споконвіку лиш в тих,хто життя віддає
За народ молодих!
За прогресс і сучасність,за правду і віру,за життя без спіткань,і гіркого офіру.
Не здається людське колесо клекотіння,
Все їде с камінням,але без упину!
(04.05.14-05.05.14)