Не мовчати, говорити!

Навіщо?Навіщо псується життя?
Хіба цього чекало усе покоління?
Чи може діди воювали дарма?
Та ні...це вони,ті щури амбіційні,
Зпоскудили людям майбутнє,
і внесли в життя слово гидке—тюрма!
Країно велика...ти ж-чиста душа...
За тебе молилися,і будуть молитись,
Діти твої-ці зірки каяття!
Мамо моя,навіщо війна?
Чому я дивлюсь на літаки із вікна?
Вони ж наче вороги злії й підступні,
Як хмари загрозливі,в пеклі могутнім!
А чому люди бачать, як їдуть машини?і танки?
І флоти воєнні?і все безупину...
"А куди вони їдуть?"-питаються діти,
"Дядько,а ви на війну?Там стріляють "бандити"?"...
Юне,ніжне,ще невпевнено ходить,
А психіку свою повільно вже шкодить!
Я..боюся людей...
Так,це можливо і дивно,
Проте люди,як гніль,душа кричить це надривно!
Ці люди є підлі,підступні та злі!
Скільки зрадили,вбили,підлили брехні!
Хто ви?Ви не браття!Ви бездушнії злидні,
Коли вже дійде вам,що ви всім огидні?
Досить доказувать своїх амбіцій,
Бонапартом не стати,не стать коаліцій!
Вам не дістати вищого титулу,
Ви не достойні бути нашим правителем!
Ви ніхто у зрівняні з братським народом,
Де кожен за кожного,життя віддасть родом...
Вам,жалюгідні,цього не дано,
Ви бовтаєтесь десь,там де вбитеє дно,
Ви згубили всю правду,що відстояли діди-
Ви нещасні,вам краще просто піти.
Не руйнуте ті долі людей,вони бідні...
Не війну йти на очах дитини,це зійде...
Не робіть більше жодного кроку,вже огидне...
Залишіть усе в вільному спокої,мир сам прийде...



06.03.14