Мені Приснився сон,про щось край романтичне,
Про те,що додає в мій погляд поетичне.
Мені Приснився ясний подих під мостом,
То був,як в пісні,Ів Кусто...
Він був веселий,гомінкий,щасливо посміхавсь мені,
Звернувсь за іменем до мене,що стало центром сна-арени.
Було раптовим відкриттям,той подих Жака,з моїм ім'ям.
Він наче океан відкрив,він наче акваланг пробив,
Він просто хриплим голосом,ім'я моє прошепотів...
А потім,п'ять хвилин,дивився так на мене,
Що непорушним був той міст, крізь оч людських шалених.
Спіймали ми одну чутливу ноту,що перетворювала нас в одну істоту...
Ми знову подивились на небо,і зрозуміли—любити треба...
Той сон лишився хвилею...
© Copyright: Слава Плет, 2015
Свидетельство о публикации №115060705120
Свидетельство о публикации №115060705120
Рецензии