Вона була одинока після веселого літа,
Вона була кароока,як земля всього світу.
Він дивився на неї,коли сонце сходило,
Вона була щаслива і у Бога молила—
Щоб все це не кінчалось,
а тільки спочатку усе починалось...
Та,все промайнуло швидко й безлинно,
Наче нічка чарівна усе оніміло.
Залишився камінь у грудях,безжальний,
Залишився смуток у серці,печальний.
Залишились дні у очах карооких,
Залишився він,у тих мріях пророких...
А очі-пророчі,зосталися карими,
І з часом потухли,й уплили із хмарами.
А разом і з хмарами,і думки про нього,
Про те,що вже поруч немає нікого...
Залишилась тільки молитва ота,
Про рідного її,одного юнака,
Який все дивився крізь хмари,далеко...
Чи то недалеко...то летіла лелека...
Лет ла лелека
© Copyright: Слава Плет, 2015
Свидетельство о публикации №115060704944
Свидетельство о публикации №115060704944
Рецензии