На шматки роздирай мої плани і списки,
Всі переліки справ повикидуй з вікна.
Доки спис твій в мені, нехай далі з-за спини виблискує
І тримає мене пригвождену до неба над морем багна.
Основні магістральні до тебе дотичні.
Задивляюсь на шлях твоїх рік - твоїх вен.
Я тебе відкриваю щоразу у спосіб незвичний.
Ти є сила рушійна для мене - напевно!
Прокидатись о шостій, тебе відчувати - це є нагорода.
Але ти засинай, доки ще не співає ластівчина зграя.
Засинай. Відчувай на плечі серед спеки мою прохолоду.
Прокидайся [і знову в думках вона]. Знай, що кохає.
Доброго ранку!
© Copyright: Петренко Виктория Витальевна, 2015
Свидетельство о публикации №115060606505
Свидетельство о публикации №115060606505
Рецензии