Ідуть один за одним вечори...
Ти називаєш їх: "мої близнята",
чіпляєш номери, це вже - десятий,
і хочеш, щоб було їх так багато,
як в дитсадку чудної дітвори.
Такі одноманітні і сумні,
а довжелезні, як чужа дорога.
А може це у тебе така йога?
Якщо тобі потрібна допомога,
то не соромся, лиш скажи мені.
Ти в голову лихого не бери,
мовляв, сказав не те я, недотепа.
Сказав не те, але ж то не про тебе,
я винен, ти пробач за цю халепу,
покинь вже рахувати вечори.
Вечори
© Copyright: Валерий Линник, 2015
Свидетельство о публикации №115060603984
Свидетельство о публикации №115060603984
Рецензии
