Мова рiдна моя

Наяву і у сні, в кожнім слові моїм ти присутня!
Шепотить сон-трава про любов, що живе у душі.
У далекім краю чую, мово, твоє я відлуння,
І  без пензля слова щось малюють на срібній межі.

           Чи то Доля веде  крізь роки у світи?
           Чи то знов сон-трава шле видіння лілові?
           З міріадами свіч на Землі не знайти,
           Як зуміли слова стати зорями в мові!
 
ПРИСПІВ:
Мово рідна моя –
Мелодійна і ясна!
Лине пісня твоя,
Як молитва, прекрасна!

Із рожевих в’юнків та із радісних мальв-грамофонів
Линуть звуки пісень, від яких завмирають поля –
Може, звідти взяла моя мова тони передзвонів,
Та й вплела в ці тони перший вранішній спів солов’я. 

            І всміхається мить, пробудившись зі снів,
            Бо і в прозі життя, кожне слово, мов пісня!
            І здається мені, що під ніжний цей спів,
            Розцвітає душа, як білесенька вишня.
 
ПРИСПІВ.