Гайдамацька доля

Ой ти доля, моя ненька!
Доля моя, доле!
Закружляла козаченьку
у широкiм полi!
Не лiтати козаченьку
сокiлом на волi:
Пiдрубали козаченька
Як тую тополю!
Погуляла та сокира -
Аж серденько ниє:
Поховали лютi звiри
Щастя та надiю!
Налетiли сараною
Турки з татарвою -
Ухопили дiвчиноньку,
Продали в неволю!
Загубили злiї  руки
Неньку серед ночi
Поклювали чорнi круки
Материнi очi!
Рiдниз братцiв задурили
Ляхи з москалями;
Крiпаками поробили
крамарi з панами!
Понад степом вiтер виє
сумними пiснями -
Як кати та багатiї
Гендлювали нами...
Та не здався козаченько
Ворогам-собакам:
Осiдлає вороненька -
Пiде в гайдамаки!
Злою кров'ю лиходiїв
Шабельку обмиє
їх маєтки золотiї
Попелом розвiє -
Щоб трусилися од ляку
їх тхорячi спини
Щоб забули вовкулаки
Шлях на Україну!
А якщо й не подолає
Чорну тую зграю -
То хоч вiльно погуляє
По рiдному краю:
- Я в останнiй своiй сiчi
Смертi не вклонюся -
I катам своїм у вiчi
Гучно розсмiюся!
Хай ламають сiрi щури
Гайдамацьку силу:
Перетерплю всi  тортури
За Вкраїну милу!
Не здолають гайдамацьке
Тi щури корiння:
З кiсточок моiх козацьких
Виросте насiння!
Пiдростуть мої нащадки
Волi зажадають -
I про мене, гайдамаку
Пiсню заспiвають!
Закружляє понад степом
Гайдамацька пiсня -
I змете с землi моєї
Зграю лиховiсну!
I вiдродиться надiя
Засмiються дiти -
I не сльози будуть сiять
А пшеницю з житом!
Щоб цвiли лани i луки
Щоб яснiла воля -
Щоб не звiдали онуки
гайдамацьку долю…