нгулець

З далека та через віка
Спокійно так тече ріка
Початок є, а де кінець
Її назвали Інгулець.
Життя несе до нас з водою ,
Дивує й радує собою.
Впадає в синє Чьорне море
В глибоке, чисте і просторе.

Купаються у річці діти ,
А вздовж ростуть трава та квіти.
У вечері там жаби квакчуть
Та над водою верби плачуть.
У холодку сидить рибалка,
Із волосінню в нього палка,
Веселий поплавець пірнає 
Та рибка із гачка тікає.

Із неба зіроньки спадають,
В човні кохані пропливають,
Зітхання там із поцілунком ,
Бо у повітрі тихо й лунко.
У парку грають музиканти
Показують свої таланти.
Ось молодь почала співати ,
У ритм стрибати ,танцювати.

А ніч весняна над рікою
Людей схиляє до покою,
У ліжко стомлено лягати
Замкнувши очі засипати.
Та місячна вже ніч пройшла,
Зоря на небі вже зійшла.
Вода тече як і тікла,
А річка та, яка й була.

Радіть природньому творінню
Будуть прийдешні покоління.
І через декілька століть
Радіти також будуть діти.
Напоїть все живе водою,
Життя несе вона з собою.
І не настане їй кінець,
Бо назва річки Інгулець.

Сосєдка О.Д.                16.04.2015р.