91. Василь Стус. Над Колымой сто солнц торчком...

Над Колымой сто солнц торчком.
Бог машет ими, как кувалдой.
Давай-ка с камня на корягу
И волю пей одним глотком.
А сопки сплошь вокруг рябы,
Каменья, золото и кости.
Эй, земляки, заходьте в гости,
Мы все у времени рабы.


Колимське сонце стало сторч.
Бог ним махає, як ковадлом.
Пади-но з каменя на корч
і волю пий, аби не вадило б.
Довкола сопки геть рябі,
каміння, золото і кості.
Гей, земляки, заходьте в гості,
підданці спільної доби.


Рецензии