Плач матерi

      
           із циклу "Голгофа":
           -------------------




Якою ціною
        ці вірші пишу...
Страждаю і мучусь,
Невільно грішу.



Невільно,о Боже,
            ти бачиш?
Мене не жалієш,
            не плачеш?
І що є для Тебе -
            людина?
Піддослідний кролик,
           дитина?



Дитину -
         не треба терзати:   
Життя показати -
          забрати.
І скарби даючи
           безцінні -
В шматки обертати їх
             тлінні.



І квіти топтати -
            негоже.
Чи Ти загубив мне,
             Боже?
Не чуєш до Тебе
             волання?
Чи байдужі
            наші страждання?



Народжую вірші,
            як діти.
У муках велів Ти
            родити...
Хоч їх пожалій.
Як дитину -
Твою!
Не занедбуй
          до згину...



Якби мені менше
           страждати:
Я світло хотіла
           давати!
Коли ж цього
           більше не зможу -
Згаси мене зовсім,
           о Боже.


Не хочу я
          болем чадіти,
А вірші,родивши
            як діти,-
Не хочу,як мати,
На смерть у болоті цьому
            прирікати.
Ніхто не поможе...
Візьми нас до Себе,
               о Боже.


    25.01.2001 р.