Ассоль пропаща

         із циклу "Голгофа":
         -------------------



До моря,
      до ясного моря!
До ясного,
       щирого Сонця!
Ассоль захлинається
          в горі,
І світло згасає
          в віконці.


О,де ти,мій Принце-
             спаситель,
Задовго вже ти
             забарився...
Лиш демон лихий,
             іскуситель,
У мене,нещасну,
             вчепився.



Побачив - саму не здолає,
Я світло дістала
           від Бога.
Одначе ж -
         і не відступає:
Знайшлася лукава
              дорога.



В холодне втягає болото,
Гарячим піском засипає.
І клітка моя -
           не з золота,
Іржею любові тримає.



Любові - яка перетліла,
Бо дано любить -
             недостойних.
Я так їх любити
             хотіла,-
Душа на камінні
             холоне.



Їм сонячний промінь
             давала,
Щоб душі сліпі
             освітити,
Та їм не потрібно те,
             Боже,
Їм досить лиш
           в пічці курити.




Не треба їм Небо,
             ні Зорі,
Мелодій не треба -
             завиють.
Не бачать нічого у морі,
Лиш місце,
        щоб лити помиї.


Хіба ж це -
        найближчії люди?
А дальші -
           тим паче не кращі... 
"Реальність" -
            розчавлює груди,
І мрії тріпочуть
             пропащі.



Чи є ви,червоні вітрила,
Чи це ганчірки лиш
             "немодні"?
Навіщо Ти,Боже,
            дав крила -
У нори запхнувши
             холодні?



Чи смішно Тобі,
              чи байдуже, 
Що серце моє
              розірветься,
Не променем
            злине у Небо -
Лиш кров'ю
           на камінь проллється.



Не буде і відспіву
                пташок,
Лиш крякнуть байдуже
               ворони.
І білі пелюстки
                ромашок -
Останні вітрила
              червоні.



25.01.2001 р.