Безкрайнії простори, зораних полів,
Немов хвилі, високі, шалених морів -
Простяглися повсюди, мов хмари небес,
Роздивитися зможеш - крізь вікно чудес.
Добро та зло, світло й ніч,
Хмари простяглися вбіч.
І тут зустрівшись віч-на-віч -
Прогомоніли свою річ.
Світла проблиск, грому звук -
Аж пронизує до вух.
Тріск небес, немов сорочки -
Чути навіть у садочку.
Пагорби величні -
Спалахнули раз у мить,
Немов з сіна вежі -
Душа з них таки димить...
Сон - був, той, дивовижний...
© Copyright: Джек Мандаринка, 2015
Свидетельство о публикации №115060309759
Свидетельство о публикации №115060309759
Рецензии