Тримай, якщо зможеш,
відпустиш - пробачу,
за спину не стану,
й не прийду ночами,
у снах не зтривожу...
Пробачу, я зможу.
Не стану чекати,
ба навіть і звати,-
мені і так добре,
хоч й серце холодне,
хоч й битись не може,
але ж "усе добре".
Тримав... Та не хочеш,
пробачити просиш
і рвеш, і колотиш,
в сльозах душу топиш.
А я що? Мені як?
Я мушу терпіти.
Простити? Прощаю.
Як хочеш, то зникни
за обріем тихо,
розправивши крила,
й мовчи до останку,
так треба, нажаль що...
Тримай
© Copyright: Людмила Васюк, 2015
Свидетельство о публикации №115060304804
Свидетельство о публикации №115060304804
Рецензии
