На зори ясные, на воды мирные
Лебедка пала белыми грудьми.
Бей, молния, гром, громче прогреми,
Коль не достать уже до неба крыльями.
Зелёны села, белы города,
И синь-река, и голуба долина,
И золотым виденьем Украина –
Не исчезайте! Обожди, мой край,
Кидать меня на смертные пути!
Там, где копыта вороных коней
Разбрызгивали искры из огней,
Дорога мне легла в один из дней,
Да не судьба была её пройти.
На тихі води і на ясні зорі
паде лебідка білими грудьми.
Вдар блискавко, і громе прогрими,
коли не розпростерти крил — у горі.
Зелені села, білі городи
і синь-ріка і голуба долина
і золота, як мрія, Україна —
ще не зникайте! Краю мій, зажди
мене на смертні кидати путі!
Там, де копита к;ня вороного
розбризкали геть ярі іскри, ’дного
із днів була відкрилася дорога,
та при самій урвалася меті.
90. Василь Стус. На зори ясные, на воды мирные...
© Copyright: Алёна Агатова, 2015
Свидетельство о публикации №115060310229
Свидетельство о публикации №115060310229
Рецензии